Олександра Пшенична багато років працювала вчителькою молодших класів у Маріупольській школі №15. У 2013 році вийшла на пенсію. Випускники Олександри з теплотою згадують її.
«Вона була строгою, вимогливою, але доброю. Спочатку в неї вчилася я, а потім мій брат. Я рада, що в мене була першою вчителькою саме вона! Наш клас був експериментальний. Ми за один рік пройшли 2 класи. Багато читали, писали. На свята у нас завжди були якісь сценки, казки, конкурси», – розповіла колишня учениця Ірина Лаврова.
«Олександра Андріївна була моєю першою вчителькою. В 1995 році вона взяла наш 1-Ж клас в школі №15. Вона була дуже доброю і справедливою, хоча й строгою. Не пам’ятаю жодного разу, щоби образила когось із учнів. Я дуже вдячна за те, скільки вона вклала в нас сил», – сказала ще одна колишня учениця Катерина.
«Вона не могла без школи і без дітей. Передові методи навчання, англійська з першого класу – це була її ініціатива. Енергійна, сучасна. Я працювала у двох її випусках учителькою англійської мови», – додала колега Наталія Павлова.
Під час повномасштабного вторгнення Олександра Андріївна жила в пʼятиповерхівці в мікрорайоні Черемушки. Виїхати з міста можливості не мала. Жила без світла, тепла, газу, зв’язку, їжі та води, під постійними обстрілами, один із яких і відібрав її життя.
«Олександру Андріївну пам'ятаю доброю, справедливою, інтелігентною, спокійною. Учні любили та поважали її», – додала знайома Анна Тельбізова.
Олександра Пшенична виховала сина і доньку. Через рік після її загибелі дочка також померла.
Олександру Андріївну поховали на Старокримському кладовищі. У неї залишилися син та онуки.