Валерій Раізов працював охоронником на Азовському судноремонтному заводі, таку ж посаду обіймав у Маріупольському спортивному плавальному басейні «Нептун». У вільний час обожнював риболовлю. Любив море влітку.
Рідні згадують його добрим, товариським, працелюбним.
«Він був хорошим сином, найкращим чоловіком і батьком, гарним дідусем, – розповідають син Денис і невістка Тетяна Раізові. – Ми часто згадуємо історію, повʼязану з Валерієм та нашим сином Кирилом. За тиждень до вторгнення дідусь купив онукові двох хом'яків. Один – білий, другий – чорний. Кирило був просто на сьомому небі від щастя, він сам їх вибирав. Білий, улюбленець нашого сина, вижив після вибуху, проте помер на девʼять днів після загибелі наших рідних. Не знаємо, може, це не збіг, а хтось із них забрав хомʼячка до небес…»
У Валерія Раізова залишилися дружина, син із невісткою, мати, брат, сестра та онучка, яка народилася після його загибелі.
