Анастасія Ружинська була родом з міста Калуш Івано-Франківської області. Більшу частину свого життя мешкала на Миколаївщині. Тяжко працювала на різних господарствах у селі: на полях, була дояркою, доглядала за худобою. Анастасія також мала і власне чимале господарство, про яке дбала. За життя фото Анастасії висіло на дошці пошани у Киселівці, її дуже поважали за трудолюбивість.
«Мама була «польовою» людиною, – пригадує Ольга, дочка Анастасії. – Ми, діти, теж допомагали їй у праці на полях. Тоді ще не було такої техніки. Трактор підвіз, а ми вже кошиками носили врожай. Також розкидали сіно по годівницях для тварин. Мама працювала багато, до ночі. Була щедрою людиною. Її дуже поважали. Всі люди в селі за нею – душею і серцем. Вона мала авторитет серед місцевих житель і якось навіть балотувалася в місцеві депутати».
Анастасію Ружинську поховали у власному дворі. Довгий час перепоховати пенсіонерку не було змоги, оскільки село Киселівка перебувало під постійними обстрілами, а кладовище було заміноване.
В Анастасії Ружинської залишилися дочка, син, онуки та дві сестри.