«На початку повномасштабної війни я була в Харкові. Батьки – у Циркунах. Зв'язку не було, тому я не знала, що з ними. Як виявилося, мама з братом згодом виїхали, а батько не захотів. Казав, що тут виріс, і що не покине свій дім», – розповіла донька Олександра, Юлія.
8 квітня у Циркунах загорівся склад меблів. Олександр із сусідом Олегом вийшли поглянути, що палає. У цей час почався обстріл.
«Сусіду потрапило у живіт, татові – у серце. Сусід вижив. Тіло батька забрали його племінники, тата поховали на кладовищі», – додала Юлія.
Олександр Сапаленко народився у Циркунах. Був підприємцем – вирощував квіти, мав квіткові кіоски. Був депутатом місцевої ради кількох скликань.
«Батько був добрий, працьовитий і чесний. Виховуючи нас, наполягав, що треба завжди бути чесним. Допомагав усім сусідам, знайомим чи стороннім людям. Наш будинок стоїть на трасі. Раніше, у 1980-90-х роках, коли не було евакуаторів, автомобільних сервісів, мобільних телефонів, часто серед ночі до нас хтось стукав у двері і казав, що відірвалося колесо, чи ще якась проблема. Батько вдягався і йшов допомагати. Запрошував на ночівлю незнайомців, які опинилися в дорозі в біді, особливо під час заметів».
В Олександра Сапаленка залишилися дружина син, донька і двоє внуків.
