Маму, із травмами, вивезли до Чернігова, де вона перебувала до звільнення області. Тіло Миколи спершу прикопали на городі, а після звільнення області ексгумували і перепоховали на кладовищі.
Микола народився і майже все життя провів у Новоселівці. Строкову службу служив у Німеччині. Повернувшись додому, працював у жеку: лагодив дахи. Потім одружився, народилася донька. Однак подружнє життя не склалося і пара розлучилася.
«Дядько був добряком… Розлучення його підкосило, все якось пішло шкереберть. Він перестав працювати. Жив у селі з мамою, доглядав за нею. Займався господарством. Він дуже хотів піти на війну, але не міг маму залишити, бо вона слабка… Дуже шкода, що він загинув», – сказала племінниця чоловіка, Олена.
У той самий день, коли загинув Микола, снаряд влучив у його батьківський дім. Будинок ущент згорів.
У Миколи Селівона залишилися донька, брат, мама та інші рідні.