«Дідусь навіть на вихідних навідувався до школи, щоб переконатися, чи все добре. Надто відповідальний. Так і в останній день свого життя він був на робочому місці», – розповіла онука Вікторія.
Михайлові Шевцову було 74. Понад 40 років він працював завідувачем господарства у Ямненській загальноосвітній школі. Його згадують добрим, порядним і роботящим.
«Михайло Павлович – людина відповідальна, віддана своїй справі. Завжди з позитивом, повагою, любов'ю ставився до кожного – чи то директор, чи вчитель, чи дитина. У нього завжди усе було під контролем», – сказала Тетяна Тутова, яка знала Михайла багато років.
Коли почалися сильні обстріли прикордоння, чоловік відправив дружину з сином в Тростянець, а сам залишився вдома. Не міг навіть уявити, як покинути оселю та роботу.
«Своє дитинство я провела поряд з дідусем і бабусею. Вони прожили разом 50 років. Дідусь завжди був для нас опорою, прикладом справжнього чоловіка. Коли була маленькою, він на велосипеді возив мене у школу, а як вступила в університет, цим же велосипедом зустрічав біля автобусної зупинки. Пам'ятаю, як ми разом ходили на річку. Я завжди дивувалася – як він міг починати купальний сезон у березні та закінчувати в жовтні? Таким він був активним, не міг всидіти на місці. Жодне свято в селі не проходило без його участі. Упевнена, всі пам'ятатимуть його як щиру, відповідальну та працьовиту людину. Він прожив світле та наповнене життя. А тепер він наш янгол-охоронець. Найкращий чоловік, батько та дідусь», – додала Вікторія.
У Михайла Шевцова залишилися дружина, двоє синів, дві онуки, сестра та інші рідні.
