Сергій із дружиною Валентиною жили у Вербівці. 13 березня 2022 року село окупувала російська армія. Діти подружжя виїхали на західну Україну, а вони самі залишилися у Вербівці.
«Ранок 23 квітня був у Вербівці неспокійний. Окупанти стріляли у бік села, що не було в окупації. Після обіду настала тиша. Ми з чоловіком були на подвір'ї, Сергій розмовляв по телефону, раптом щось прилетіло. В чоловіка полетіло багато осколків. Я заховалася за стінами. Він на останніх силах доповз до мене», – пригадала дружина Валентина.
Вона погукала сусідів. Пораненого поклали на ковдру, завантажили в машину і поїхали на зустріч «швидкій». Сергій помер на операційному столі в Куп'янську. Його поховали у Вербівці. Після смерті чоловіка Валентина виїхала на Дніпропетровщину.
«Ми дуже не хотіли залишати домівку. Сподівалися, це швидко закінчиться. Та після смерті чоловіка я звідти просто тікала. Коли опинилася в сусідньому селі, вирвалася з окупації, я відчула, що вирвалася на свободу – магазини працюють, люди по вулицях ходять, машини їздять», – згадала Валентина.
Сергій Сосновий народився у Вербівці. Працював слюсарем у геологорозвідувальній компанії, потім – на заводі з виробництва деталей для видобувної промисловості. Останнім часом був оператором котельні в Балаклії.
«Він усе вмів робити, майструвати. Ми тримали багато курей, кролів. Чоловік зробив сучасне оснащення для їх утримання. Сергій був добрий. Дуже любив внуків. Діти приїжджали до нас щотижня. Кожні вихідні в нас були, як свято», – розповіла Валентина.
У Сергія Соснового залишилися дружина, двоє дітей, п'ятеро внуків.