Микола Курач, голова добровольчого загону самооборони Мотижина, переїхав до родини Сухенків після того, як його власний будинок було зруйновано внаслідок обстрілу. Микола та Ігор ходили у розвідку. Разом із Ольгою Сухенко вони передавали інформацію українським військовим. Вранці 23 березня Ігор Сухенко порадив Курачу з родиною виїхати з Мотижина. Сказав, що в селі стає надто небезпечно. Тим часом Сухенки вирішили залишитись.
Політик Роман Безсмертний, житель Мотижина та колишній однокласник загиблого, розповів, що Ігор Сухенко від початку повномасштабного вторгнення допомагав односельчанам – і з евакуацією, із доставкою хліба та ліків.
«27 лютого, Мотижин окуповано… В нашій хаті 6 чоловік, бо забрали до себе родину, будинок якої розбомбили. На всіх одна буханка хліба. Я дивлюсь в плетену корзину, де тримаємо хліб і розумію, що цього надовго не вистачить. Зателефонував Ігорю Сухенку. Ми зустрілися, обговорили ситуацію. І вже через 2,5 тижні Ігорю вдалося налагодити доставку хліба», – розповів Роман Безсмертний.
Ігор допомагав людям також з дровами. «Сухенки нас рятували в найхолодніші дні», – розповів Безсмертний.
Ігореві Сухенку було 56 років. Він був депутатом Мотижинської сільради та президентом аматорського футбольного клубу «Колос».
«Ігор Васильович займався також вихованням юних футболістів у рідному селі. Його «Колос» неодноразово був переможцем змагань у Макарівського районі, брав участь в чемпіонатах Києво-Святошинського району та першості Київської області…
Ми всі знали зразкову українську родину Сухенків. Вони відчайдушно захищали своє рідне село, коли настала лиха година, і загинули, як герої», – написали у спільноті Бучанського футболу.
