За 10 кілометрів до Асіївки починався фронт. Майже щодня село обстрілювали російські війська. Багато жителів виїхали, домівки стояли знищені, газу не було. Слабкий мобільний зв'язок з'являвся в окремих місцях.
28 червня Олександр пішов на вигін ловити мобільний сигнал, щоби зв'язатися з матір'ю, й потрапив під обстріл.
«Через кілька днів тіло брата побачили з дрона військові. Воно було дуже побите осколками. Сусідка одразу зателефонувала нашій мамі. Вона приїхала ховати Сашу», – розповіла молодша сестра Катерина.
Олександр народився в селі Біле Болото Гомельської області Білорусі. Потім його родина з трьома дітьми переїхала в Україну. Останнім часом чоловік працював в забійному цеху на птахофабриці.
«Умів усе робити, особливо по електриці. Люди з села завжди просили його про якусь допомогу, тому Сашу знали всі», – додала Катерина.
В Олександра Супранова залишилися мати, сестра і племінник.
