Валентині було 33 роки. Народилася у великій родині в Старій Басані. Навчалася у місцевій школі-інтернаті. Потім одружилася і з чоловіком оселилася у Києві. Там народила першу доньку. Була технічною працівницею в школі.
Подружнє життя не склалося і з часом Валентина повернулася в село. Працювала на місцевому сільськогосподарському підприємстві. Згодом вдруге стала мамою, народила другу доньку. Останні роки дбала про дітей і господарство.
Повномасштабна війна застала Валентину в Старій Басані. 27 березня 2022 року російські військові їхали селом та обстрілювали оселі людей. Валентина жила у домі своєї сестри, там же була її мама.
Сестра Олена розповіла: «Вони дітей сховали у кімнатах, поклали їх на підлогу. А тут почало стріляти. Валентина й пригнутися не встигла. Осколки залетіли в дім, пробили їй шию. Вона загинула миттєво».
Валентину поховали на подвір’ї. Труни не було, тому чоловіки збили з дощок ящик. Після звільнення у квітні 2022 року Чернігівщини від окупантів загиблу перепоховали на кладовищі.
«Коли сталася трагедія, ми перевели дітей, маму в сусідський погріб. А наступного дня староста Лідія Єреп та її син Ярослав (у 2023 році він долучився до лав ЗСУ і згодом загинув. – ред.) вивезли їх у Бобровицю. Мамі ми довго не казали, що Валя загинула. Говорили, що в лікарні. А коли приховувати вже було неможливо, мама дізналася. У неї й до того був інсульт, а через смерть доньки здоров’я погіршилося. Так вона й померла 9 липня того ж року, що і Валя», – сказала Олена.
Олені боляче згадувати загиблу сестру. Вона каже – Валентина була доброю людиною.
У неї залишилося двоє доньок, шестеро сестер, двоє братів й інші родичі.
Старшу доньку забрав до себе батько, вона живе в Києві. Молодшу виховує сестра Валентини зі своїм чоловіком у містечку Бобровиця.