За словами сусідки, з двору чоловіка лунали постріли. Солдати стріляли йому в голову, також у вбитого були відстрелені пальці. На підвіконні та вікні на кухні залишився слід його закривавленої руки.
«Почалося все на вулиці – Валерій там сидів і курив, думаю, він з окупантами посварився, а вони, між іншим, в сусідньому будинку жили. За натурою Валерій був відчайдухом, сусід розповів, що він міг сказати будь-що, вилаяти…», – сказала дружина Ганна Силенко.
Валерій народився у Бучі. Закінчив вісім класів середньої школи та професійно-технічне училище зв’язку. Працював у Київпастрансі, де обслуговував автомобільний парк як зв’язківець. Жив в Ірпені.
Любив садити дерева, кущі, квіти, вирощував лимони, інжир. Знайомі казали: «Валерій патик посадить, і той у нього родить». Мав собак. Захоплювався акваріумними рибками. Ходив до річки Буча, де ловив для них живий корм. Допомагав розводити рибу в штучному озері. Був небайдужим. Протидіяв забудові на вулиці Северинівській, де хотіли знести скверик із соснами.
Повномасштабна війна застала Сергія в його домі в Ірпені. Дружина Ганна 13 березня 2022 року виїхала з міста. Син Роман, який вивозив людей, наполягав: «Тату, виїжджай». Але він не погодився. Зокрема тому, що не захотів залишати свого собаку. Валерій Силенко возив воду та харчі тероборонівцям. Сусіди приходили до нього по воду і він завжди любʼязно проводив їх до криниці.
Тіло Валерія рідні знайшли у моргу. 12 квітня син Роман поховав батька в Ірпені. Наступного дня вступив до лав Збройних сил України.
У Валерія Силенка залишилися дружина, син, невістка, племінниця та інші родичі.