Євген народився в селі Підлиман біля Борової. Був активним, у школі брав участь в святах, виступав у клубі, грав у волейбол. Після школи закінчив Вовчанський фаховий коледж Харківського національного аграрного університету, потім – сам університет.
«Був спеціалістом широкого профілю – і зварником, і електриком, і міг працювати на тракторі. Він за все хапався, все йому хотілося. Саме закінчив навчання, хотів йти в армію», – розповіла мати Світлана.
Перш ніж долучитися до Збройних Сил України, Євген вирішив літо попрацювати у фермера на тракторі – щоби фінансово підтримати родину. 27 липня 2022-го, коли він був на роботі, російські війська почали стріляти. Для місцевих жителів це стало несподіванкою, адже в Боровій у той період було відносно спокійно
«Тоді не було нормального мобільного зв'язку. Сказали, що когось убило, й ми з чоловіком одразу поїхали в лікарню. Син помер – було занадто багато осколків», – розповіла Світлана Синицька.
Мати згадує сина життєрадісним, готовим усім допомогти – а особливо старшим.
«За ним усе село плакало, – додала Світлана. – Син мав багато планів, збирався одружитися. З дівчиною планували жити з нами в селі, хотіли завести господарство, взяти корову».
В Євгена Синицького залишилися батьки.
