Того дня в окупованому російськими військами селищі почався кількагодинний бій. Наталія побігла ховатися в погріб. Дорогою в неї полетіли осколки снаряда, що вибухнув поряд. Були зруйновані льох та половина будинку.
«Я мала тримісячну доньку, старшого сина, тож ми виїхали. Мама виїжджати не хотіла… Її загиблою виявила сусідка, яка прибігла до нас ховатися. Маму віднесли в сарай. Невдовзі в нашу хату поселилися окупанти. Вони закопали маму в саду», – сказала донька Ірина.
8 квітня 2022, уже після звільнення Збройними Силами України селища, донька перепоховала матір на місцевому кладовищі.
Наталія народилася в селі Осьмаки Менського району на Чернігівщині. Після одруження оселилася у Великій Димерці на Київщині. Працювала операторкою зв'язку на київському поштамті, на пенсії була прибиральницею в автосалоні.
«Мама була трудяща. Тримала парник, великий город, вирощувала розсаду, овочі на продаж. Дуже допомагала мені, коли син був малий. Завдяки тому я могла працювати… Зараз я без неї з маленькою донькою, як без рук. Кароліна не пам'ятає бабусі, але дитині її бракує. Коли в садочок по інших приходять бабусі, каже: «І я хочу собі бабусю», – розповіла Ірина.
Чоловік Наталії Товстенко помер. У неї залишилися донька, син, четверо онуків.
