Марії було 59 років. Народилася в селі Варівці Городоцького району на Хмельниччині. Після одруження поїхала з чоловіком в російський Мурманськ, де він працював шахтарем. Коли в пари народився син – повернулися на батьківщину, адже хотіли віддати дитину в українську школу. Марія працювала нянькою в дитсадку, потім була поштаркою. Останнім часом – домогосподаркою.
Подружжя Трембаків жило на Харківщині в селі Богуславка. Їх знали як патріотів – ще під час нападу Росії на Україну в 2014 році вони приймали вдома українських військових, прали їхні речі, годували.
На початку повномасштабної війни Богуславка потрапила під російську окупацію. Марія та Іван через свою позицію, а також – сина-військового не могли залишатися там і в квітні 2022-го виїхали. Повернулися за пів року – після звільнення захисниками їхнього села. І знову взялися допомагати оборонцям України.
Російські війська стояли неподалік Богуславки й обстрілювали навколишні села. З весни 2024 року обстріли почастішали. Діти Івана та Марії довго вмовляли їх виїхати. Нарешті узгодили, що зроблять це 24 серпня. Речі були зібрані. Син обіцяв заїхати. А вночі 23.08.2024 Богуславка знову опинилася під обстрілом. В будинок Трембаків влучили три фугасні авіабомби. Дім повністю знищили. Поховали загиблих у місті Кривий Ріг на Дніпропетровщині.
«Мама була дуже доброю, м'якою, все брала близько до серця і її було легко образити. Майже не мала вільного часу – городи, худоба, догляд за хворою бабусею... А ще мама дуже любила квіти і все її подвір’я було в трояндах та ліліях. Вони з батьком разом виховували мене і брата, не були до нас строгими, ми маємо до них велику повагу», – сказала дочка Оксана.
У Марії Трембак залишилася донька, син і троє внуків.