«Це був дуже потужний обстріл. Іванові відірвало ногу, він втратив багато крові. Пʼятиповерхівка, де вони з мамою жили, згоріла», – розповів колега Івана, Віталій Тімборовський.
Іванові Вакулюку був 31 рік. Народився у Маріуполі. Закінчив гімназію №27. Згодом отримав диплом Харківського вишу. За приблизно 10 років до початку повномасштабної війни втратив тата.
Іван працював у телекомунікаційній компанії «Формат». Був старшим зміни відділу технічної підтримки.
«Він був розумним і працьовитим. Соромʼязливим, приємним у спілкуванні. Завжди намагався допомогти дівчатам із абонентського відділу, надаючи консультацію чи знайшовши майстра для абонента. Роботи було багато, та ми знаходили час і пожартувати. Якось, пам’ятаю, чергували у його день народження. Він, звісно, нічого не сказав, але ми дізналися і організували свято: кульки надули, подарунок зробили... Іван був добрий та гарний хлопець. Дуже шкода», – згадала колега Ірина Титаренко.
Під час повномасштабної війни Іван та його мама Анна залишалися у Маріуполі. Виїздити не хотіли.
«Я просила їх виїжджати, але племінник із невісткою вирішили залишитися. Обстріли посилювалися. Машина в гаражі згоріла. Останній раз я розмовляла з Анною 9 березня. «Надю, ми в пеклі!» – сказала тоді дружина мого брата...», – пригадала тітка загиблого, Надія Вакулюк.
Вона пригадує племінника товариським, веселим і закритим водночас.
«Свою родину так і не створив. Вів здоровий спосіб життя. Любив мандрувати. Їздив відпочивати за кордон. Захоплювався компʼютерами...», – додала Надія.
Івана та його маму Анну спершу поховали у дворі, а в червні 2022 року перепоховали на Старокримському цвинтарі.
В Івана залишилися тітки, дядько та двоюрідні сестри.