Валентині було 69 років, вона народилася 4 липня 1954-го в селі Борщівка Гомельської області (Білорусь). Після школи приїхала в Україну.
З 1971 року оселилася в Києві, багато років працювала на оборонному підприємстві – була гальваністкою у гальванічному цеху.
У 1980-му одружилася із чоловіком Миколою, разом створили міцну родину.
Валентина любила природу, ліс, збір грибів і риболовлю, а ще вміла веслувати і зі задоволенням готувала.
«Мама виховала чотирьох дітей – двох доньок і двох синів, була люблячою бабусею двох онучок. Була дуже доброю, працьовитою, щирою, душею компанії. Найбільше в житті любила своїх дітей, завжди опікувалася ними й хвилювалася. Ніколи не тримала образ, любила дачу та вирощувати квіти», – розповіла донька Надія.
Валентину Василенко поховали в селі Красилівка Чернігівської області.
У неї залишились чоловік, дві доньки, два сини, сестра, брат та двоє онуків.
Валентину Василенко посмертно нагородили орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
