Снаряд розірвався неподалік Анатолія, його тіло посікло. Це сталось поблизу дому, де він мешкав. Того дня від обстрілів у селі загинули ще пʼять чоловіків.
«Ми поховали тата того ж дня. Швидко поплакали, швидко попрощалися, бо був такий гуркіт у селі, що словами не передати... А через тиждень після того на могилу прилетів снаряд, не було батькові спокою і після смерті», – розповіла донька Тетяна Донік.
Анатолій Велько народився у селі Широка Балка. Після навчання працював у Херсоні слюсарем на суднозаводі. Потім проходив військову службу у Чехії. Мав посвідчення учасника бойових дій. Згодом повернувся на рідну Херсонщину.
Одружився та разом із дружиною виховував трьох дітей. Близько сорока років працював водієм. Обожнював автомобілі. Завжди був радий допомогти порадою, приходив на допомогу за будь-якої потреби, пригадує Тетяна.
«Татко був чудовим чоловіком, батьком та дідусем. У нього були золоті руки. Усе, що вдома є, – від воріт до сараю для домашньої худоби, – це він робив своїми руками. Казав: «Будую, щоб і дітям вистачило». Працював до останньої хвилини свого життя... Ми живемо біля кладовища і тепер могилу ми тата бачимо кожного дня, а він – нас…», – додала Тетяна.
В Анатолія Велька залишились дружина, син, двоє доньок, зять і онуки.
