«Сергій загинув на місці, його товариш вижив. Коли він опритомнів, зразу нам зателефонував», – розповів молодший брат Ігор.
Сергій народився у Вербівці в родині з трьома дітьми. Матір через проблеми зі слухом мала інвалідність. Щоб допомагати утримувати родину, Сергій ще в школі пішов працювати на ферму.
Після початку повномасштабної війни він із двома дітьми пережив окупацію Вербівки. Ходив на ферму доглядати за покинутими тваринами, коли через бої та обстріли інші не наважувалися. До повномасштабної війни працював водієм на вирощуванні грибів.
Останні два роки Сергій сам виховував сина і доньку шкільного віку. Дружина покинула його.
«Діти були дуже до нього прив'язані. Він їх всюди возив – у зоопарк, в дельфінарій, на піцу, на море. Діти тяжко переживають утрату. Хлопчик замкнувся, перший час дуже плакав, боїться ходити на цвинтар. Дівчинка мала проблеми зі слухом, а на додаток на нервовому ґрунті в неї дуже сів зір», – сказала невістка Людмила.
Ігор згадує свого брата безвідмовним, добрим. Він любив ремонтувати машини і мотоцикли, їздити на риболовлю. «Загалом був домашньою людиною», – додав брат.
У Сергія Волобуєва залишилися неповнолітні діти, мати, батько, сестра, брат й інші родичі. Дітьми опікуються їхні дідусь і бабуся.
