26 березня 2022-го російські військові взяли Володимира в полон разом із іншими односельцями.
«Окупанти обстрілювали хати, а він жив вздовж дороги. Там танки, БТРи, все вибухало. Він почав тікати. Добіг до розвилки і чогось звернув у ліс, а не в бік села. А там окупанти сиділи. Отак вони його й спіймали. Це місцевий чоловік розповідав, вони його першим взяли в полон, а Вовка другим. Але чоловіка цього відпустили, він уже в літах. А Володимира – ні. Наступного дня забрали й інших місцевих чоловіків», – розповіла Лідія Єреп, староста Старої Басані, звідки родом чоловік.
Згодом полонених перевезли в катівню у селі Новий Биків. Наприкінці березня, коли окупанти втікали звідти, на кладовищі знайшли тіло Володимира. Його поховали 5 квітня 2022 в рідному селі.
«30 березня був бій, ЗСУ звільняли Новий Биків. Сильно стріляли. Не знаю, як там усе сталося, але двері катівні були незамкнені – чи то окупати так залишили, чи хтось із місцевих відкрив. Катівня була в приміщенні котельні. Неподалік – кладовище. Наші хлопці відчинили двері і тікали через те кладовище, тоді й побачили тіла Володимира Вовка й Олександра Лисака. Їх або напередодні застрелили – 29 березня або ж 30-го. Я їздила на опізнання Володимира, він дуже побитий був», – розповіла Лідія Єреп.
Володимир Вовк народився в селі Стара Басань. Рано залишився без батьків, його виховувала бабуся.
Після школи навчався в Києві, трохи працював там, а потім повернувся в рідне село. Був різноробом, останні роки працював у місцевій школі-інтернаті.
«У нього були золоті руки. Зіпсувався магнітофон, велосипед, телевізор, будь-що, – всі знали, що до Вовка треба нести, він полагодить. Спиртним не зловживав. Тихий спокійний хлопець, був гарною людиною, абсолютно неконфліктний», – так про загиблого згадує староста.
Бабуся Володимира померла. Власної родини він створити не встиг.
У пам’ять про загиблих односельців мешканці Старої Басані встановили меморіальний знак із їхніми іменами.
