Олександр народився і мешкав у Любомирівці. Закінчив кілька класів школи, й був змушений покинути навчання, адже мав ментальні порушення. У дорослому віці був різноробочим, працював наймитом у фермерів, допомагаючи сіяти поля. Любив доглядати за кроликами, нутріями.
«Він був дуже доброю людиною. Допомагав усім. За нього не скажеш поганого слова… Не було в нього дружини, дітей теж не було. Батько під час війни помер, від старості. Два місяці різниці між тим, як їх не стало», – розповіла сестра Олександра, Наталія.
В Олександра Ожинського залишилася мати і сестра.
