Антоніна мешкала разом з чоловіком Григорієм. Її єдина донька – у Харкові, на Салтівці. Після перших обстрілів міста евакуювалася.
«Я рвалася до мами, але доїхати до неї вже було неможливо, – пригадала донька Тетяна. – Перед маминою загибеллю я зателефонувала їй, ввечері. Мама поскаржилася, що дуже бомблять. Я попросила переночувати в підвалі. Вона не захотіла. І тієї ночі мені наснилося, ніби мама в блакитній-блакитній сукні на морі. Я знайшла для нас місце на пляжі, а вона каже: «Ні, я піду знайду краще місце ». Я підхопилася, на годиннику була 4.00».
19 березня 2022 року близько 4.00 у Сулигівці прогриміли вибухи. Російські війська скинули кілька бомб на вулицю, де жила Антоніна Вовкодав. Одна влучила в її будинок.
«На маму з вітчимом упав дах. Вітчима накрило килимом, може, через це він врятувався. Люди його витягнули. Маму – ні, бо перебило газову трубу, все навколо палало. Люди боялися, що може вибухнути газ. Будинок горів ще два дні, пожежна не мала можливості приїхати», – продовжує Тетяна.
Григорія Вовкодава відправили в місто Барвінкове. Після пережитого він втратив здоров'я. Через те, що його сильно притиснуло дахом, в животі почала накопичуватися рідина. У грудні 2022-го чоловік помер.
Останки Антоніни Вовкодав дістав із попелища односельчанин. Вони помістилися у велику пляшку. Він їх заховав у могилі свекрухи Антоніни. Майже через рік відбулася ексгумація і перепоховання.
Антоніна Вовкодав народилася у селі Муравлинка на Харківщині. Працювала пташницею, була вихователькою у дитсадку. З другим чоловіком Григорієм познайомився за близько 30 років до війни у місті Мерефа біля Харкова. Разом працювали на буряковому заводі, обоє були розлучені. Після переїзду до чоловіка у Сулимівку влаштувалася в школу кухаркою. У молодості співала в хорі. Була депутаткою місцевої ради.
«Мама завжди була весела, її дуже любили люди. Була товариською, контактною. Коли почалася війна, найбільше за мене переживала. Постійно мною опікувалася», – додала донька.
В Антоніни Вовкодав залишилися донька, онука, сестра.
