«Коли це сталося, я була в Австрії у доньки, допомагала їй з онуками. Приблизно об 00:15 зателефонував завгосп школи. Запитав, де мій чоловік. Я відчувала, що трапилася трагедія… Планувала повернутися додому на початку квітня, але приїхала раніше – ховати чоловіка», – розповіла Наталія Заріцька, дружина загиблого.
Олександр Заріцький за освітою – інженер-будівельник. Цій справі присвятив життя. Був маляром, бригадиром, головним інженером. Останні роки Олександр із колегами працювали як приватна бригада. Провели чимало ремонтів та реконструкцій, звели десятки будівель та адміністративних приміщень по всій Україні. Кілька років тому Олександр влаштувався також охоронником у школу.
«Половина будинків, гаражів та інших приміщень у Білопіллі – це справа рук Саші. Будівництво – це було його найголовніше хобі. Мало знаю людей, які б так горіли своєю справою», – сказала Наталія Заріцька.
Олександра пригадують веселим та усміхненим. Він любив життя і мав багато планів. Найголовнішою цінністю для чоловіка була його родина.
«Заради своєї сім’ї він був готовий на все. Наша донька нещодавно народила , однак Саша так і не встиг потримати онука на руках», – сказала Наталія Заріцька.
В Олександра Заріцького залишились дружина, донька і двоє онуків.
