Людмила народилася в сусідньому місті Святогірськ. Після одруження переїхала до чоловіка в Ярову. Більшу частину життя працювала майстринею в оптиці в Святогірську.
9 вересня 2025 року Людмила пішла по пенсію для себе та чоловіка. Її мали видавати з мобільного відділення «Укрпошти» в центрі селища. Раптом о 10.40 російські війська вдарили по людях авіабомбою.
Донька Анна згадує: «Перед цим мене з дітьми чоловік вивіз у Слов'янськ. 9 вересня я прочитала в нашій селищній групі в соцмережах, що в центрі були прильоти. Потім почали телефонувати люди, говорили, що в Яровій біда. Ми з чоловіком і батьком прибули на місце. Навколо були обвуглені тіла загиблих. Під одною з ялин лежала вбита мама», – розповіла донька Анна.
Вона згадує – мати не любила говорити про війну й завжди повертала розмову на мирні справи: «Не зважаючи ні на що, мама просто продовжувала жити. Під час нашої останньої розмови я сказала, що після війни ми з родиною поїдемо на море. І від мами почула: «Я ніколи не бачила моря. Теж поїду з вами». Вона не ставила крапку на бажаннях і мріях», – сказала донька
У Людмили Зубкової залишилися чоловік, дві доньки, четверо онуків, сестра та інші родичі.