Олександр Миколайович народився в селищі Софіївка Дніпропетровської області. Після школи навчався в Дніпропетровському технікумі за професією електрика-монтера. У 1992-1994 рр. проходив строкову службу за фахом звʼязківця у місті Броди на Львівщині, там отримав звання молодшого сержанта. Згодом одружився, жив із сімʼєю в селищі Немішаєве Київської області. В мирному житті працював у місті Припʼять на ДСП «ЦППРВ» – комплекс виробництв «Вектор». В юності колекціонував марки, а з 2014 року почав «жити» війною.
У 2016-му Олександр поповнив лави 11-го батальйону «Київська Русь», що в складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. До 2021 року брав участь в АТО/ООС, захищав та боровся за територіальну цілісність Луганської та Донецької області, воював за Попасну, Широкине, Світлодарськ, Сєвєродонецьк, Соледар. У 2017 році отримав перше осколкове поранення та контузію. Після реабілітації знову повернувся на фронт. Чоловік мав позивний «Бар», що було скороченням від слова Barrett (американська снайперська гвинтівка).
У вересні 2021-го Олександр був демобілізований і повернувся до мирного життя, яке тривало до повномасштабного вторгнення. 25 лютого 2022 року він знову взяв до рук зброю та вирушив на фронт. Спочатку потрапив на Київщину, де з такими ж добровольцями-партизанами боронив Бучу та Ірпінь, аж допоки туди не зайшли ЗСУ. 18 березня Олександр приєднався до 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Був головним сержантом механізованої роти. Брав участь у боях на Миколаївщині, Херсонщині й Донеччині. Під час звільнення Херсона був двічі поранений, після чого все одно вертався на фронт. 1 грудня 2022 року потрапив у Донецьку область, де згодом і прийняв свій останній бій.
За гідну службу Олександр був нагороджений нагрудними знаками: «Золотий хрест», «За зразкову службу», «Знак пошани», «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, «Хрест Військова честь».
«Тато був неймовірним у всьому. Немає в світі таких слів, якими можна було б описати і виразити нашу любов до нього. Він був, є і назавжди залишиться прикладом хорошої людини. Дуже важко вчитися жити без нього, а ще важче прийняти це. Це не сум. Це особиста трагедія», – розповіла донька полеглого воїна Анастасія.
Поховали Героя на кладовищі №3 в селі Микуличі на Київщині.
В Олександра залишилася дружина, син і донька.
