Олександр народився у селі Валява Чернівецької області. Дуже захоплювався автомобілями ще з дитинства. Любив їздити за кермом, допомагав татові ремонтувати техніку, усе робив по господарству. Після закінчення школи навчався у Прикарпатському факультеті Національної академії внутрішніх справ України. А потім вступив у Львівський державний університет внутрішніх справ МВС України.
Олександр майже 14 років працював юристом у Чернівецькій міській раді. Також був членом Ради адвокатів Чернівецької області. За словами колег, був одним із кращих юристів міської ради.
У 2015 році чоловік підписав контракт на рік із Державною прикордонною службою. Служив у Чернівецькому прикордонному загоні імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича. Після служби повернувся на свою цивільну роботу.
Коли почалася повномасштабна війна, Олександр з перших днів приєднався до лав Збройних сил України. Служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді.
«Саша був коханим чоловіком, люблячим батьком, зразковим сім’янином, надійною опорою і підтримкою для рідних. Він завжди приходив на допомогу, був веселим і привітним, душею компанії. Саша, коли дзвонив, ніколи не жалівся. 15 березня він подзвонив мені і сказав: “У мене все нормально. Я тебе люблю, цьомаю. Папа”. Це був його останній дзвінок і останні його слова», – розповіла дружина Тетяна.
«Немає слів. Сльози застилають очі. Світла, добра, розумна людина, завжди усміхнений, ввічливий,чесний. Справжній патріот. Вічна пам'ять та царство небесне», – написала подруга Лілія Одінцова.
Посмертно Олександр нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «На славу Чернівців».
Поховали військовослужбовця на Алеї Слави Центрального кладовища у Чернівцях.
Не дочекалися свого захисника з війни батьки, дві сестри, дружина Тетяна та донька від першого шлюбу Олександра.
