Олег народився у Львові. Жив у столиці. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого. Був режисером, знімав кіно, телевізійні програми та рекламу. Робота і була його хобі. Також колекціонував старі кінокамери. Цікавився історією України і знімав документальні фільми про неї.
Під час повномасштабної війни чоловік не залишився осторонь та приєднався до ЗСУ. Служив командиром міномета у 23-му окремому батальйоні спеціального призначення президентського полку. Був командиром відділення.
«Мій Герой. Тільки нещодавно дізналась, що в Британії його призначили командиром відділення. Він сумлінно навчався. Тому й пішов в ту страшну ніч, бо знав як боротись з тією нечистю, знав, що без нього і таких, як він, може загинути багато нашіх хлопців. І поборов, і вистояв, але… Якби не він і не такі як він!.. Якби всі дотримувались «ну який же він воїн, нехай допомогає Країні на своєму фронті». Вибачте, але фронт у нас зараз один. І якби Олег і такі хлопці як він не змінили своє комфортне життя на цю «жахливопрекрасну роботу» – був би у нас і Київ за три дні, і ніякої України вже не було… Він загинув за 9 км від Бахмута. Міг не йти, а лишитись на базі… Він був артилеристом, але добровільно пішов піхотинцем, бо не вистачало людей, а треба було рятувати хлопців …Він відбив три страшні атаки не чмобіків та зеків, а професійних вбивць – вагнерівців… Він вистояв у цій битві… Але…Осколкове поранення несумісне з життям…Ніч з 19-го на 20-те грудня 2022 року», – розповіла дружина загиблого Ганна.
«Загинув мій колега та приятель, режисер Олег Бобало. Олега Бобало більше нема. Перед очима пронеслися миттєвості дитинства, спільні зустрічі Нових років, час, коли ми разом виступали у львівському молодіжному театрі "Дебют", а потім, й в театрі Бориса Озерова. Я не знаю, що ще написати. Не знаю, які слова підібрати для жінки Анни, для його мами – тьоті Іри, для брата Жені, для родини, для тих, хто його любив. Зроблю все, щоб донести це до світової спільноти. Світ має знати. Та вічно пам'ятати», – написав колега Євген Лавренчук.
Поховали захисника на Лісовому кладовищі у Києві.
В Олега залишилися дружина, донька, мама, тато, брат, сестра, бабуся, теща, брат дружини.
