Микита народився 21 серпня 1998 року в місті Сіверськодонецьк Луганської області. Закінчив Національний університет цивільного захисту у Харкові. Працював начальником пожежно-рятувального караулу ДПРЧ №9 у Лисичанську на Луганщині. Був майстром спорту з пауерліфтингу.
Після звільнення Микита відкрив кав’ярню, де й працював до початку повномасштабної війни. У лютому 2022 року зачинив заклад і став до лав НГУ. Потім перейшов до спецпідрозділу «Омега». Був офіцером 2-ї бойової групи 3-ї групи спеціального призначення. Згодом обійняв посаду головного сержанта взводу спеціальних дій Міжнародного легіону ГУР. Наприкінці бойового шляху став співробітником другої категорії 11-го управління ГУР МОУ.
«Ми двійнята, народилися в один день. Все наше життя були поруч, завжди підтримували одне одного і тримались разом… Тому нести пам’ять про нього – мій обов’язок. Микита залишив неймовірний слід у моєму серці та серці всіх його друзів і побратимів. Він завжди мені казав: «Настюх, головне, що ми живі та здорові, все інше налагодиться». Але без нього вже нічого не «налагодиться», ніколи», – написала сестра Анастасія.
Посмертно Микиту відзначили медаллю «За бойові заслуги». На Говерлі встановили прапор із його іменем. А в Золочеві на Львівщині відкрили пам’ятну стелу.
Тіло оборонця кремували.
У Микити залишилися батьки і сестра. Вона виготовила памʼятні футболки на честь брата, в яких його побратими беруть участь у різних змаганнях і вшановують його памʼять.