Дмитро народився у місті Аягуз у Казахстані. Жив у Вінниці. Закінчив Дніпровське вище зенітне ракетне командське училище протиповітряної оборони. Був кадровим військовослужбовцем. Своє життя присвятив службі у Збройних Силах України.
На момент повномасштабного російського вторгнення офіцер був начальником відділу експлуатації та ремонту озброєнь зенітно-ракетних військ та заступником начальника Озброєння Командування Сил логістики ЗСУ. З першого дня він продовжував виконувати військовий обов’язок та робив усе для перемоги над ворогом.
«Відданий своїй справі, справедливий, чесний, мужній воїн. Люблячий чоловік і батько», – зазначила дружина загиблого.
Посмертно полковник Бурдико нагороджений орденом Данила Галицького.
Поховали офіцера на Одинаківському кладовищі в місті Дніпро.
У Дмитра залишилися дружина Валентина, сини Костянтин і Денис.
