Дмитро був родом з міста Миколаєва. Навчався у школі №46, після 9 класу вступив до Вищого професійного училища №21. Займався спортом і мріяв мати власну тату-студію. Встиг зробити перші кроки в цьому напрямку – набивав свої перші татуювання друзям.
Після закінчення навчання у 19 років вирішив піти в армію. Служив у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді ЗСУ. Коли почалось повномасштабне вторгнення, сам попросився на передову. Воював на посаді оператора протитанкового взводу.
«У Діми було багато планів на це життя. 10 червня він телефонував своїй дівчині зранку, обіцяв, що якщо зможе, ввечері набере. Ми всі чекали на його дзвінок того дня. Він не зателефонував. Ми вирішили, що, може, немає зв'язку чи не може з відомих причин. За два дні, у понеділок ввечері, нас сповістили, що його немає…» – розповіла мама захисника Інна Сергіївна.
Посмертно Дмитра Чуприну нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховала воїна на Центральному кладовищі рідного міста.
Вдома на нього чекали батьки та брат.
