Богдан Володимирович родом із села Подусів Львівської області. Закінчив Перемишлянський професійний ліцей. Потім вирішив присвятити себе військовій службі та підписав контракт зі Збройними Силами України. Брав участь в АТО/ООС. У вільний час любив готувати та завжди допомагав батькам. Створив сім’ю і мріяв про родинний затишок. Після завершення контракту хотів повернутися до цивільного життя.
На момент повномасштабного російського вторгнення чоловік проходив службу в 11-му зенітному ракетному Шепетівському полку, що в складі Повітряних Сил ЗСУ. Разом із побратимами продовжував мужньо боронити рідну країну від ворога.
«Богдан завжди в наших серцях буде усміхненим добряком. Побратими відгукувались як про вірного друга, який завжди сумлінно виконував поставлені йому завдання протягом служби. Після закінчення контракту мріяв повернутись в рідне село з сімʼєю і будувати там життя, оскільки після народження донечки востаннє тримав її на руках коли їй було 2-3 місяці», – розповіла його двоюрідна сестра Зоряна.
Посмертно молодий воїн нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Богдана в рідному селі.
У нього залишилися батьки, старша сестра, дружина, донька, якій на момент смерті тата не було й року, а також рідні, друзі та побратими.
