Ігор народився 20 травня 1967 року у селищі Слобожанське на Харківщині. Жив у обласному центрі. Закінчив НТУ «Харківський політехнічний інститут» за спеціальністю «Автоматика і телемеханіка». Був підприємцем: ремонтував теле- та радіотехніку у власній невеликій майстерні. Любив їздити на дачу та відпочивати там із друзями.
Повномасштабна війна застала Ігоря у квартирі на Салтівці. Це і спонукало його стати на захист Батьківщини.
27 лютого 2022 року чоловік долучився до лав Збройних сил України. На передовій мав псевдо Попіл, оскільки був ледь не найстаршим у бригаді – і сивим, як попіл. Тривалий час воював у складі 92–ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. На початку березня 2023 року Ігоря перевели в Донецьку область – відвойовувати Бахмут.
22 березня 2023 року Президент України особисто нагородив Ігоря Деркача орденом «За мужність» III ступеня. А вже за три дні, 25 березня 2023 року, під час бойового завдання воїн загинув.
«Щиро дякую за захист. Друзі казали, що пішов в першу чергу захищати мене – бо хто, якщо не він. Любимо, пам’ятаємо та цінуємо. Час від часу досі не віриться, хочеться подзвонити за порадою чи допомогою, а вже немає кому. Але я відчуваю підтримку, тепер вже мого Янгола-охоронця. Шкода, що він так і не побачив свою онучку, яка точно буде знати про подвиг її дідуся. Ти наш Герой, а Герої, як відомо, не вмирають. Вічна пам’ять!» – сказала донька Катерина.
Посмертно Ігоря нагородили орденом «За мужність» II ступеня.
Поховали оборонця на Алеї Слави Харківського міського кладовища №18 (12 квартал 18 ряд 29 місце).
