Олександр жив у селі Знам'янка Одеської області. Закінчив Фаховий коледж електронних приладів за спеціальністю «Нафтова інженерія та технології». Працював диспетчером на Знам'янській газорозподільній станції. Також був будівельником і електриком. Весь вільний час приділяв родині. Любив ремонтувати техніку, дивитися фільми, бути на природі, ходити в ліс, збирати гриби, відпочивати з родиною та друзями, а також катати онука на авто.
Під час повномасштабної війни чоловік став на захист України, долучившись до лав ЗСУ. Служив у Окремій президентській бригаді імені гетьмана Богдана Хмельницького. Обіймав посаду водія-електрика у 21-му окремому батальйоні спецпризначення.
«Мій тато був найкращим татом та найкращою людиною на світі. Ніколи нікому ні в чому не відмовив, завжди був поряд, усім допомагав, підтримував, був надійною опорою. Навіть загинув, намагаючись врятувати життя побратимові – інакше не міг. Був відданим, добрим, чуйним, надійним. Добровільно пішов на фронт, хоча мав бронювання. Сумлінно виконував свій обов'язок. Був майстром на всі руки, побратими дуже цінували та поважали його. Вважався безвісти зниклим протягом чотирьох місяців. Дуже болюча рана, яка ніколи не загоїться», – розповіла донька Тетяна.
Посмертно Олександра Довжинського нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника у Знам'янці.
У нього залишилися мама, дружина, дві доньки, син і онук.
