Владислав родом з Харкова. Закінчив Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова. Любив свою сім'ю, мав багато планів на майбутнє.
Після випуску пішов у 3-й прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України. Був гранатометником групи інспекторів.
Під час повномасштабного вторгнення Владислав мужньо і гідно ніс службу на Луганщині, обороняючи рідні землі від окупантів.
Тіло Владислава було залишене на полі бою, оскільки ті території Луганщини були відразу окуповані. Його поховали місцеві жителі у братській могилі в селі Новокраснянка. Лише через два роки, 29 березня 2024-го родина отримала змогу поховати його в Харкові на Алеї Слави.
Старший сержант Дудолад посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та отримав звання головного сержанта.
«Мій син був справедливою, доброю та чесною людиною», – зазначила мама Оксана.
У Владислава залишилися батьки, дружина і донька.
