Сергій народився в селі Великі Бережці Тернопільської області. Після школи вступив у Кременецький лісотехнічний коледж, де отримав спеціальність «лісотехнік». Працював у Кременці за фахом. Згодом поїхав за кордон, працював там у будівельній галузі. Незадовго до початку повномасштабного вторгнення повернувся в Україну.
24 лютого 2022 року Сергій добровільно вирішив захищати Батьківщину у лавах Збройних сил України. Наступного дня підписав контракт. А ще за день вирушив на фронт водієм взводу забезпечення реактивного артилерійського дивізіону військової частини А0280.
У червні військовослужбовець отримав травму коліна. У Запоріжжі його прооперували, а вже за чотири тижні він знову вирушив на передову. Додому вже не повернувся.
«Про фронт спочатку зовсім нічого не розповідав. Став розповідати трохи пізніше, і то небагато. Казав, що «нам того знати не треба». Ніколи не скаржився, казав, що у нього все є, йому нічого не потрібно. Нам, батькам загиблих, найважливіше пам'ять, щоб було розуміння, що діти наші загинули недаремно», – розповіла мама воїна.
Поховали Сергія на «Майдані волі» у Кременці.
У воїна залишились мама, брат, дружина, син, рідні та друзі.
