Максим народився в селі Гулівка Волинської області. Навчався у місцевій школі. Потім переїхав до села Заячівка. Працював майстром електронного обігу деревини у Поворському лісництві Ковельського СЛАТ «Тур».
З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів Максим був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Разом із побратимами обороняв Київ та область.
Після загибелі чоловік місяць вважався зниклим безвісти. Однак потім родині повідомили про найгірше.
Посмертно молодший сержант Хмеляр нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Пробач мене, що мало молилась, що Небеса не чули моїх слів. Пробач мене, що не зупинила, коли ти покидав наш дім. Пробач, що не обійняла сильніше. Якби я тільки знала. Важко відпустити тебе на небо. Важко змиритись, що тебе нема. Клята війна забрала тебе у нас. Ти тепер із неба борониш нас і рідний край. Любимо і сумуємо! За найкращим чоловіком. За найкращим батьком. За найкращим сином. Частинка тебе завжди житиме в моєму серці!» – написала дружина загиблого Олена.
Поховали воїна в селі Заячівка на Волині.
Вдома на Максима чекали батьки, дружина, син і донька.
