Євген Вікторович був родом із Миколаєва. За освітою – інженер-програміст. Закінчив Миколаївський університет кораблебудування. Займався програмним забезпеченням автоматизованих систем. та певний час працював за спеціальністю «програмне забезпечення автоматизованих систем». У 2021 році долучився до команди сертифікованих інструкторів Європейської ради реанімації, проводив курси з базових реанімаційних навичок, професійні реанімаційні курси для лікарів та молодшого медичного персоналу. Працював інженером у Симуляційному центрі медичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Добровільно пішов служити бойовим медиком у зону проведення антитерористичної операції. Евакуйовував бійців і цивільних людей. У 2015-му навчався на спеціалізованих курсах з тактичної медицини у Литві. Наступного року підписав контракт зі Збройними Силами України. Євгена називали «хрещеним батьком» бойових медиків у ЗСУ, завдяки якому з'явилася військово-облікова спеціальність «бойовий медик» та штатні посади для медичного персоналу без медичної освіти.
25 лютого 2022 року Євген повернувся зі службового відрядження до Харкова і відразу пішов до військкомату. Обіймав посади інструктора, бойового медика 92-ої окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. За 3,5 місяці провів понад 100 виїздів на евакуацію. Нагороджений званням «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Досвідчений бойовий медик, друг, патріот, українець, щира та відкрита людина», – написали його колеги з Симуляційного центру.
В Євгена залишилися цивільна дружина, пасинок та рідні.
У Харкові вулицю Адигейську перейменували на честь захисника.
