Павло народився на Полтавщині. Після школи переїхав до Києва, а строкову службу проходив у Словʼянську. Згодом уклав контракт з НГУ.
У Слов’янську чоловік зустрів свою майбутню дружину – Софію. Вони одружилися незадовго до повномасштабного вторгнення, згодом у подружжя народилася донька.
Чоловік боронив країну у складі 18-ї Словʼянської бригади Національної гвардії України. Служив помічником гранатометника стрілецького батальйону.
За мужність і самовідданість у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Павло Гуленко посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та медаллю «За військову службу Україні».
Поховали захисника у Слов’янську на Північному цвинтарі.
У Павла залишилися дружина, донька та рідні.
