Руслан народився в селі Колосівка Миколаївської області. Закінчив Вознесенський професійний аграрний ліцей, де здобув професію тракториста. Любив ремонтувати автомобілі, мріяв купити собі «девʼятку» та згодом відкрити власне СТО. Дуже гарно малював, а у вільний час робив стрижки своїм друзям.
Після закінчення ліцею у 2019 році підписав контракт та вступив до лав ЗСУ. Служив у 79-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Під час повномасштабної війни обіймав посаду водія. Разом із побратимами боронив Східний напрямок фронту.
«Я – Туся, а Руся – це мій коханий чоловік, який був неймовірно сильним морально та фізично, був моєю гордістю, моєю радістю і сенсом життя. Моє життя», – розповіла кохана загиблого Наталія.
«Русланчик був світлою людиною. Завжди посміхався та змушував інших до посмішки. Завжди допомагав та піклувався про молодших. Був сильним, сміливим і незалежним. Мріяв про сім'ю, мирне та спокійне життя. Ми дуже сильно сумуємо за ним... Він був життям та повітрям для кожного із нас…» – додала його мама Людмила Вікторівна.
Поховали десантника в селі Райдолина на Миколаївщині.
У Руслана залишилися батьки, сестри, брат і наречена.