Олександр народився в селі Пліщин Хмельницької області. Закінчив місцеву школу. Потім навчався у Кам’янець-Подільському коледжі та Подільському державному університеті. Здобув фах агронома. Під час навчання закінчив військову кафедру та отримав звання «молодший лейтенант». Одружився та з 2017 року жив із коханою в місті Хмельницькому. Більшу частину життя працював за кордоном в Польщі та Чехії. Останніх 2 роки займався будівельними роботами. На дозвіллі любив грати на гітарі та копирсатися в автомобілі.
З початком повномасштабної війни чоловік мобілізувався до лав Збройних Сил України. Службу проходив у 135-му окремому батальйоні управління Десантно-штурмових військ. Обіймав посаду командира інженерно-саперного взводу.
«Мій коханий був надзвичайно світлою людиною. Він був дуже добрий, завжди радісний, усміхнений, ніколи ні на кого не ображався, що б не сталося. Дуже сильно кохав мене, це кохання з першого погляду…Олександр – це людина-веселка. За 10 років спільного життя я ніколи не бачила його похмурим, в кожній ситуації шукав позитив, ніколи не зациклювався на проблемах. Був дуже ніжним і чуйним чоловіком, братом і сином. Дуже любив село, хоча ми жили в місті, але душа його хотіла спокою без всієї міської метушні… В його руках завжди всі справи робилися, за яку б він не брався, навіть якщо щось не виходило, робив кілька разів, поки не доведе все до ідеалу. Під час служби Олександр мріяв про закінчення війни і хотів скоріше додому до рідних, але водночас він не міг залишити свої побратимів, до яких ставився дуже лояльно і добре. Він був командиром взводу, але ніколи себе не ставив вище підлеглих, завжди був на рівні з ними, дослухався до них і підтримував. Як говорять його побратими, він був найкращий командир з усіх», – розповіла дружина офіцера Діана.
Посмертно Яцюк Олександр Петрович нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховали Героя в рідному селі, яке він так любив.
В Олександра залишилися кохана дружина, батьки, сестра, інші рідні, друзі та побратими.
