Володимир Олександрович був родом із села Корпилівка Хмельницької області. Коли йому виповнилося чотирнадцять, став сиротою. Здобув середню спеціальну освіту за фахом зварювальника. Працював на виробничому підприємстві «Агротехмаш». У вільний час обожнював футбол, настільний теніс, а також риболовлю. Мешкав у місті Красилів.
Був мобілізований на військову службу в жовтні 2023-го. Пройшов навчання та долучився до лав 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. Обіймав посаду старшого стрільця.
«Вовчик був прекрасним чоловіком і татком. Ми з ним з 14 років разом… Він – найкращий з людей, яких я знаю. Завжди усміхнений, ввічливий, життєрадісний, надійний. Хороший друг, колега, завжди був готовий допомогти. Мав авторитет серед побратимів. Дуже любив життя, мріяв побачити донечку, яка буде бігти до нього в обійми, та, на жаль, загинув, так і не побачивши наживо, як вона пішла. Я відчуваю його любов і зараз. Вірю, що він є поруч і оберігає нас», – написала дружина Леся Ільченко.
Поховали Володимира на Алеї героїв у місті Красилів.
У захисника залишилися донька Емілія, дружина Леся, брат Леонід і сестра Богдана.
