Вадим народився у селі Вінницькі Хутори Вінницької області. Навчався у Вінницькому технічному фаховому коледжі. У мирному житті працював у компанії «Barlinek Invest». Був оператором автоматичних і напівавтоматичних ліній. Любив життя і людей, умів бачити красу в простих речах та ділитися нею з іншими. У 2014-му брав участь в АТО.
Коли почалася повномасштабна війна, Вадим знову взяв до рук зброю, щоб стати на захист країни. Він долучився до лав Національної гвардії України. Служив у 14-ій бригаді оперативного призначення «Червона калина». Псевдо Кабан було не випадковим – він, його дружина, батько і тесть народилися в рік свині. Для родини ця тварина стала символом сили, впертості й доброти.
«Він умів жити по-справжньому – щиро, без страху, незважаючи на осуд чи чужу думку. Саме такої життєвої сили й свободи він учив і тих, хто був поруч. Він вірив у себе, у свою родину й у країну», – написала дружина Людмила.
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна у рідному селі.
У Вадима залишилися дружина Людмила, сини Станіслав і Максим, брат В’ячеслав.
