Народився воїн в місті Одесі. Після школи здобув фахову освіту в Братському ПТУ №17 і отримав спеціальність тракториста широкого профілю. Майже все життя працював водієм-далекобійником. Любив риболовлю, мріяв про власне житло для своїх дітей.
З початку повномасштабної війни добровольцем став на захист Батьківщини. Служив у 10-му батальйоні 59-ої окремої мотопіхотної бригади. Обіймав посаду водія-механіка.
На Алеї Слави міст Миколаєва та Вознесенська і селища Братське розміщені стенди-вшанування головного сержанта В'ячеслава Іщенка. Історія захисника висвітлена на сторінках «Книги пам'яті» Братської громади.
Указом президента України В’ячеслава Іщенка нагородили орденом за «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Вже рік, але біль не вщухає, бо він – моя кровиночка, виховувала його з пелюшок. Брат був неймовірно людиною, там де він – завжди було свято. Славік пішов добровольцем, мріяв визволити Таврійськ (Нова Каховка), бо там проживав наш дядько, мріяв як зателефонує йому і скаже: Таврійськ вільний, можете повертатись додому. Дуже любив своїх дітей, дбав про свою родину, в останньому відеодзвінку сказав мені: «Пам'ятай, сеструнька, я дуже тебе люблю і всіх вас!»», – розповіла старша сестра загиблого Віра Сміра
Поховали воїна на кладовищі «Лагері» міста Вознесенськ Миколаївської області.
У захисника залишились дружина, син, донька, брат, сестра, п’ятеро племінників і троє онуків.
