Народився Володимир на Вінниччині в селі Копистирин. Закінчив Чернятинський технікум, отримав спеціальність фахівця з бджолярства. В мирному життя працював охоронником на «Укрзалізниці».
Воїн став на захист України ще у 2015 році, служив у лавах Повітряних Сил України під час АТО/ООС. За кілька днів до повномасштабного вторгнення був переведений на Запорізький напрямок, де воював на посаді командира відділення охорони взводу роти охорони 143-ї роти охорони 137-го об'єднаного центру матеріально-технічного забезпечення (в/ч А2287). За свою службу був відзначений грамотами та подяками.
«Коли я просила його не йти вдруге на війну, адже ми бачили, стільки довелося пройти Володимиру під час АТО, він відповів: «Ти не розумієш, чому я там? Я там, щоб вони не були тут, щоб твій син не пішов на війну». Володимир висадив біля батьківської хати великий садок, любив у ньому працювати. Любив пасіку, мав багато вуликів. За рік до повномасштабного вторгнення, ніби відчуваючи свій кінець, віддав всі бджолосім’ї своєму кумові, казав, що як все буде добре, потім забере. Слова мужність і героїзм – це мого чоловіка. Я не знаю, чи є в світі ще такі, як він», – розповіла цивільна дружина Євгенія Ластовецька.
Поховали захисника 6 червня 2024 року в рідному селі на кладовищі №1.
У Володимира залишились мама, дружина, дві доньки та син.