Віктор родом з села Лецьки Київської області. Там закінчив школу. Пройшов строкову військову службу. Певний час працював на Старинській птахофабриці. Останнім місцем роботи був супермаркет «АТБ». У вільний час любив рибалити.
Під час повномасштабного вторгнення Віктор поповнив лави захисників України. Служив у 32-ій окремій механізованій бригаді ЗСУ. Був гранатометником.
«Люблю безмежно, сумую. Ти назавжди в наших серцях», – написала дружина загиблого.
«Для нас ти завжди будеш взірцем правди і мужності, люблячим сином, найкращим у світі татусем, коханим чоловіком, рідною кровинкою для брата і його сім'ї, для всіх нас, хто знав тебе. Твоя стихія – річка і риболовля були головною темою у повсякденному житті. Твій оптимізм і усмішка говорили про те, що життя прекрасне. Та його підступно і нагло відібрала війна! Ти завжди будеш жити у нашій пам'яті добрим, щирим, позитивним Вітьком, як ми всі тебе називали. Хай твоя душа, рідний сваточку, знайде мир і спокій у Царстві Небесному», – написала Любов Рубан.
Поховали воїна у рідному селі.
У Віктора залишилися батьки Микола та Ніна, брат Андрій, дружина Наталія, донька Вікторія, рідні, друзі та побратими.
