Віталій був родом із міста Коростень на Житомирщині. У дитинстві грав у баскетбол. Цікавився історією та добре її знав. Після школи пройшов строкову військову службу, потім закінчив Немішаївський аграрний фаховий коледж. У мирному житті працював податковим інспектором.
У 2014 – 2015 роках брав участь в АТО у складі 30 ОМБр, боронив Донецький аеропорт, Піски та Дебальцеве. Із початком повномасштабної війни чоловік одразу пішов до військкомату, щоб повернутися на службу. Воював у лавах 110-ї окремої механізованої бригади ЗСУ на посаді гранатометника.
За службу військовий був відзначений такими нагородами: «Ветеран війни», «За участь в антитерористичній операції», «Знак пошани», «За оборону України», «За хоробрість в бою» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Вірний син Батьківщини, найкращий чоловік і тато. Завжди зібраний. Був взірцем для побратимів, вмів організувати і згуртувати колектив. Мав прекрасне почуття гумору. Відповідальний, щирий, мужній, відважний», – так описала воїна його дружина Людмила.
Поховали Віталія в рідному місті. Посмертно йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростень».
У захисника залишилися батьки, дружина і донька.
