Юрій народився в селі Вербка Вінницької області. Закінчив Вінницький транспортний фаховий коледж. Жив у Києві. Останні роки життя займався підприємницькою діяльністю. Цікавився історією війн. Мріяв у майбутньому вирощувати креветок, равликів і страусів. Полюбляв рослинництво. І на кожен день у нього був новий цікавий факт – про все на світі.
У перші дні повномасштабного вторгнення Юрій добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України. Служив номером обслуги в артилерії 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
«Справжній герой і патріот своєї країни. Вранці 24 лютого виїхав у рідне село і наступного ж дня вступив до лав ЗСУ. Ні секунди не вагався, жартома говорив: «Хто, як не я?». Світла та прекрасна людина. Люблячий син, чуйний брат, найкращий друг. Цвіт нашої нації. Не встиг одружитися, але мав кохану людину. Не мав дітей, але боровся за всіх дітей України», – розповіла дівчина загиблого Ірина.
Юрія поховали у рідному селі.
Вдома на нього чекали батьки, сестра, кохана дівчина, багато рідних і друзів.
