Сергій народився в місті Івано-Франківськ. Навчався у школі №17, а потім закінчив місцеве ВПУ №21, опанувавши професії верстатника широкого профілю та оператора верстатів ПК. Також закінчив Надвірнянський фаховий коледж Національного транспортного університету за спеціальністю «Бухгалтерський облік». Працював оператором термічного оброблення у ТзОВ «М'ясо-Іф». Разом з дружиною виховував двох дітей, яким присвячував вільний час. Також любив готувати.
У липні 2023 року чоловіка мобілізували до Збройних Сил України. Після навчання він долучився до 141-ї окремої механізованої бригади та вирушив на фронт. Воював на посаді стрільця.
«Сергій був найкращим! Люблячий чоловік, дбайливий батько, син, брат, вірний друг. Був щирим, завжди з відкритим серцем і доброю душею. Був готовий прийти на допомогу кожному, хто її потребував. Любив життя, завжди боровся за справедливість. З великим смутком, а водночас гордістю згадуються його слова: «Хто, як не я, має стати на захист своєї землі!?». Йому було всього 37 – ще жити і жити, втілювати мрії... Ворог забрав його життя. Любимо та пам'ятаємо нашого рідного!» – написала дружина Марія.
Посмертно Сергія Федоренка нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали захисника на Алеї Слави Чукалівського кладовища.
20 лютого 2025 року на фасаді Івано-Франківського ліцею №17 відкрили меморіальну дошку в пам’ять про випускника.
У Сергія залишилися мати Любов, сестра Тетяна, дружина Марія, син Оскар, донька Каміла, близькі родичі, друзі та побратими.
