Віталій родом із села Стадниця Вінницької області. Навчався у місцевій загальноосвітній школі l-ll ступенів. Добре знав математику та відповідально ставився до навчання. Потім здобув спеціальність каменяра й електрозварювальника у Вінницькому вищому художньому професійно-технічному училищі №5. У 1998 році пішов на строкову службу. Коли повернувся з армії, переїхав з Вінниці до Києва, де жив і працював 12 років. У 2005-му повернувся до рідного села, влаштувався на роботу на базу відпочинку «На Яру», де пропрацював 2 роки. Потім певний час був будівельником. У 2014-2016 роках воював в АТО в районі Волновахи та Луганського Донецької області. Наприкінці 2017-го поїхав у Польщу на заробітки. Мріяв накопичити грошей для власного будинку. Там пробув 4 роки. Коли дізнався про повномасштабне вторгнення, сказав, що не може бути в іншій країні, коли на його Батьківщині гинуть люди.
У березні 2022 року чоловік приєднався до війська, щоб знову стати на захист своєї країни. Служив командиром бойової машини реактивної артилерійської батареї військової частини А7022.
«Віталік був справедливим, веселим і щирим. Його поважали та любили друзі й рідні. Він завжди міг дати пораду та ніколи не відмовляв у допомозі. Дякую йому за те, що він захищав мене та нашу Батьківщину. Він – найкращий дядько», – розповіла племінниця загиблого Марія Дорош.
Поховали захисника в рідному селі.
Вдома на Віталія чекали мама, сестри, рідні, друзі та близькі.
