Андрій народився у селищі Північне Донецької області. Навчався у місцевій школі №3, закінчив Дзержинський гірничий технікум, потім відслужив строкову службу у Києві. Працював шахтарем у місті Торецьк на Донеччині. Згодом закінчив курси моториста у Маріуполі та працював моряком-мотористом. Ходив у закордонне плавання. Був всебічно розвиненою людиною: з дитинства займався спортом, багато читав та гарно малював, самостійно вивчив англійську мову. Захоплювався фарбуванням автомобілів, робив свою справу професійно та відповідально.
Коли почалася російсько-українська війна на Донбасі, Андрій повернувся до першої професії шахтаря, щоб бути ближче до своєї родини. Ходив у військкомат і просився на навчання, казав:
«Якщо почнеться повномасштабна війна, я хочу бути готовим». У 2018 році їздив на навчання у Львівську область – на Яворівський військовий полігон.
У перший день повномасштабного вторгнення чоловік приєднався до лав 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи та вирушив обороняти рідну Донеччину. Був навідником.
«Мій батько – моя гордість, приклад сильного, рішучого, справжнього чоловіка. Тато був надійним, я завжди могла на нього покластись. Він був дуже добрим, чесним і справедливим. Я дуже йому хочу сказати: «Тато, любий, я так сумую...» – розповіла донька полеглого воїна Ірина.
Поховали захисника на Краснопільскому кладовище у місті Дніпро.
У Андрія залишилися батьки, дружина і донька.
