Олексій народився 12 вересня 1988 року в місті Люботин Харківської області. Закінчив місцеву гімназію №1 та професійно-технічне училище, де здобув фах автослюсаря. Був далекобійником, менеджером у різних логістичних фірмах, мав власний бізнес, також працював на авторинку «ЛОСК».
Чоловік любив автомобілі та подорожі Україною, писав вірші, грав на синтезаторі, захоплювався спортом і психологією.
«Олексій був неймовірною людиною – веселим, чуйним, турботливим, гарним другом і кумом. Він упродовж року не міг долучитися до ЗСУ, бо не служив в армії, тому спочатку волонтерив, допомагав цивільним і військовим на передовій. Але зрештою домігся свого й потрапив до десантних військ, чим дуже пишався. Він проходив навчання за кордоном, де показував високі результати. Дуже поважав своїх побратимів і вважав їх своєю родиною», – розповіла дружина Катерина.
Олексій служив у 82-й окремій десантно-штурмовій Буковинській бригаді. Він був водієм бойової машини й міг вивезти побратимів із найнебезпечніших місць у будь-яку пору доби – саме тому отримав псевдо Воділа.
Захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Олексія на Алеї Слави рідного міста.
Вдома на нього чекали батьки, донька та дружина.
